Pastýřský list - Pascha 2022 Пастирське послання – Пасха 2022
Foto: ČaV
Letošní Paschu slavíme v období charakterizovaném mnohými světovými změnami, krizemi a napětími, které byly způsobeny rozmanitými příčinami, jež se dají připsat přírodě, ale i lidským chybám a ignorování Božích předpisů a zákonů. V přírodě to byly (a ještě stále jsou) viry, před nimiž se nedokážeme vždycky účinně chránit, ale bylo to způsobeno také tím, že dostatečně nedůvěřujeme odborníkům a neřídíme se jejich doporučeními. Dále do našeho rozpočtu negativně zasahuje i rostoucí cena paliv a energetiky spolu s válkou, jejíž příčinou je na prvním místě lidská pýcha, neústupnost a touha po území.
A v této atmosféře si letos opět chceme připomínat centrální drama osvobození člověka od jařma hříchu, kdy nám Ježíš Kristus svou smrtí a zmrtvýchvstáním "otevřel" nebe jako blažené společenství všech, kteří jsou dokonale přivtěleni ke Kristu.
Všechno to, o čem dnes slyšíme a co vidíme na televizních obrazovkách skoro celého světa, bylo už před dvěma tisíci lety odpovězeno v příběhu Božího Syna, který dal odpověď na každé proč, umučeného, zabitého a usmrceného Syna, který však (jak předpověděl) zvítězil nad smrtí a vstal z mrtvých. Nehledejme odpověď tam, kde není, ale tam, kde je, tam, kde ji lidé nacházejí už dva tisíce let. Náš život v tomto světě je za každých okolností vždy jen dočasný. Věčný život, po kterém každý z nás touží, je určitě možný po hodném spojení a živení se potravou věčnosti, Kristovým tělem a krví.
Proto si musíme očišťovat paměť, ale i svědomí. Jinak nepochopíme, co se děje na oltáři, je před námi tma, nevidíme, nechápeme. Ano. Víra není jednou nabytá vědomost, která v nás zůstává po celý život. Víru si musíme stále oživovat, cvičit, abychom ji neztratili, obnovovat, stále se k ní vracet. To je svědectvím toho, že víra je a musí být něco živého. A nic, co je jen přirozeně živé, netrvá věčně. Věčně trvá (a může trvat) jen to, co se zapaluje nadpřirozeným ohněm, čili láskou.
Svatý apoštol Petr nás upozorňuje, že "u Pána jeden den je jako tisíc roků a tisíc roků jako jeden den." Nám se někdy zdá, že to všechno ubíhá velmi pomalu, a obviňujeme Pána z otálení splnit to, co slíbil, nebo, na druhé straně, velmi rychle, hlavně když se nám však daří. Svatý Petr ve svém textu vysvětluje důvod toho zdánlivého "otálení": Bůh nechce, aby někdo zahynul, ale chce, aby se všichni dali na pokání, aby měli k tomu dost času. "Ten den Páně však přijde jako zloděj a tehdy nebesa náhle s rachotem pominou, živly se stráví žárem i země a všechno, co se na ní bude nalézat" (2 Pt 3,10).
Kdysi celé lidstvo, každá část svým způsobem, ale na prvním místě členové židovského národa, čekali na příchod Božího Syna, který Bůh v Starém zákoně přislíbil, a dočkali se. Boží Syn však mezi lidi nepřišel takovým velkolepým a slavnostním způsobem, jak ho očekávala většina židovského národa. Přišel nenápadně, aby pak mohl dokonale splnit svoje poslání, když se za lidi obětoval a dal svůj život. ČÍM MENŠÍ ROZRUCH ZPŮSOBIL JEHO PŘÍCHOD NA TENTO SVĚT, TÍM VĚTŠÍ (TRVAJÍCÍ DO DNEŠNÍCH DNŮ) ZPŮSOBIL JEHO ODCHOD, JEHO SMRT A JEHO VZKŘÍŠENÍ. Až tím jsme byli vykoupeni. My jsme nebyli vykoupeni jako mrtví, ale jako živí. Každý z nás ještě má splnit něco, aby byl i on vykoupen, aby se i na něho mohla plným právem vztahovat jeho oběť.
Teď, v této historické době, čekáme už na druhý slavný příchod Božího Syna, který bude zasedat
na posledním soudu, kdy se jedna etapa existence lidstva uzavře a jiná se
otevře. "Bůh připravuje nový příbytek, novou zemi, ve které přebývá
spravedlnost a jejíž blaženost naplní
a převýší všechny touhy lidského srdce po pokoji" (2. vatikánský koncil, GS 39).
Christos voskrese!
Цього року Пасху святкуємо в період, який характеризується багатьма змінами у світі, кризами та напруженнями, які були викликані різноманітними причинами, які можна приписати природі, але також і людським помилкам та ігноруванню Божих заповідей і законів. У природі це були (і ще є) віруси, від яких ми не завжди можемо ефективно захиститися, але це було викликано ще й тим, що ми недостатньо довіряємо фахівцям і недотримуємося їх рекомендацій. Далі на наш бюджет негативно вливає і зростання цін на паливо та енергетику разом з війною, причиною якої на першому місці є людська гордість, непоступливість і прагнення території.
В такій атмосфері цього року ми знову хочемо пригадати центральну драму звільнення людини від ярма гріха, коли Ісус Христос своєю смертю і воскресінням «відкрив» нам небо як блаженну спільноту всіх, хто досконало злучені з Христом.
На все те, про що ми чуємо сьогодні і що бачимо на телеекранах майже всього світу, було вже дві тисячі років тому дано відповідь в історії Сина Божого, який дав відповідь на кожне «чому», збичованого, розп'ятого і вбитого Сина, який (як і передбачив) переміг смерть і воскрес. Не шукаймо відповідь там, де її немає, але там, де вона є, там, де люди її знаходять вже дві тисячі років. Наше життя в цьому світі за будь-яких обставин є завжди тільки тимчасове. Вічне життя, якого прагне кожен з нас, безумовно, можливе після гідного єднання і прийманням поживи вічності, Тіла і Крові Христа.
Тому ми повинні очистити пам'ять, але також і совість. Інакше ми не зрозуміємо, що відбувається на престолі, перед нами залишається темрява, ми не бачимо, не розуміємо. Так. Віра не тільки є колись набуте знання, яке залишається в нас на все життя. Ми завжди повинні відживлювати віру, тренувати її, щоб її не втратити, відновлювати, постійно до неї повертатися. Це свідчення того, що віра є і має бути чимось живим. А ніщо, що є тільки природньо живим, не триває вічно. Вічно триває (і може тривати) тільки те, що запалюється надприродним вогнем, тобто любов'ю.
Святий апостол Петро звертає нашу увагу на те, що «у Господа один день, як тисяча років і тисяча років, як один день». Іноді нам здається, що все це триває дуже повільно, і ми звинувачуємо Господа в зволіканні виконати обіцяне, або, з іншого боку, дуже швидко, особливо коли нам ведеться добре. Святий Петро у своєму тексті пояснює причину такого вдаваного «зволікання»: Бог не хоче, щоб хтось загинув, але хоче, щоб усі покаялися, щоб мали для цього достатньо часу. «День же Господній прийде, як злодій; і тоді небо з шумом перейде, первні, розпалені, розтопляться, і земля з ділами, що на ній, розпадеться» (Пт. 3, 10).
Колись усе людство, кожна частина по-своєму, але на першому місці члени єврейського народу чекали на прихід Сина Божого, обіцяного Богом у Старому Завіті, і дочекалися. Але Син Божий не прийшов до людей таким величним і урочистим способом, як його очікувала більшість єврейського народу. Він прийшов непомітно, щоб потім досконало виконати свою місію, пожертвувавши собою заради людей і віддавши своє життя. ЧИМ МЕНШИЙ АЖІОТАЖ ВИКЛИКАВ ЙОГО ПРИХІД У ЦЕЙ СВІТ, ТИМ БІЛЬШИЙ БУМ (ТРИВАЮЧИЙ ДО СЬОГОДНІШНІХ ДНІВ) ВИКЛИКАВ ЙОГО ВІДХІД, ЙОГО СМЕРТЬ І ЙОГО ВОСКРЕСІННЯ. Тільки тоді ми були викуплені. Ми не були викуплені як мертві, а як живі. Кожному з нас ще належить виконати щось, щоб і він був викуплений, щоб і на нього повним правом могла поширюватися Його жертва.
Тепер, в цей історичний час, ми чекаємо вже другого славного пришестя Сина Божого, який буде засідати на Страшному суді, коли один етап існування людства завершиться, а інший розпочнеться: «Бог готує нову обитель, нову землю, в якій перебуває справедливість а її блаженство сповнить і перевершить усі прагнення людського серця до миру» (II Ватиканський Собор, GS 39).
Христос Воскрес!
Благословення Господнє на Вас!