Pastýřský list - Pascha 2020 Пастирське послання – Пасха 2020

Foto: Člověk a Víra

"Spolu s ním byli vedení na popravu také dva zločinci. Když došli na místo, které se nazývá Lebka, ukřižovali jeho i ty zločince, jednoho po pravici a druhého po levici. Ježíš řekl: ,Otče, odpusť jim, vždyť nevědí, co činí.´ (Lk 23,32-34).

Stačilo by, myslíme si někdy, kdyby to Ježíš řekl sám v duchu, a byl by vyslyšen. On to ale řekl nahlas, i k našemu poučení, které se bude vinout celými dějinami, abychom věděli, jak se máme chovat ke svým nepřátelům. Ti, za které prosil, v okamžiku ukřižování jeho přátelé určitě nebyli.

Otevřená zůstává otázka, zda by Ježíš prosil o odpuštění pro ty, kteří věděli, co dělají. Jsem přesvědčen, že taková situace nemohla nastat. Kdyby totiž opravdu věděli, co dělají, a bylo jim jasné, kdo je ten, koho křižují, určitě by se chovali úplně jinak. Ale nevěděli... A to byl hřích, o jehož odpuštění se Ježíš modlil a prosil svého nebeského Otce; prosil, aby jim odpustil jejich nevědomost.

Můžeme se zeptat: co bylo příčinou toho, že nevěděli? Proč nevěděli? Co jim bránilo, aby věděli? Vždyť křesťanství není přístupné jen těm, kdo jsou učení a rozumní. Ježíš přišel pro všechny, ne jen pro některé. Čili nevíra se zakládá na nevědomosti... a nevěděli, co dělají, protože jim v tom bránil hřích. Hřích jim zatemnil rozum. Ale jaký hřích? Vždyť všichni lidé jsou hříšní! Nejtěžší hřích, z kterého pak vychází i další hříchy, je vědomá a dobrovolná lež. Hřích Adama a Evy se zakládá na lži ďábla. Oni těžce zhřešili, protože mu věřili více než Bohu. Každý, kdo lže, se stává jeho nástrojem, pochází z ďábla. Protože ďábel je lhář a otec lži. (Jn 8,44) Nejvíc se proto chraňme toho, kdo lže. Minulé režimy, které jsme mnozí ještě zažili, byly založené na jedné obrovské lži, které podlehli milióny lidí. I dnes se lež jeví jako něco schůdnějšího, přirozenějšího a především lehčího. A to je stále znamením klamu a podvodu. Nikdy nepodléhejme iluzi lehkého, bezpracného a bezstarostného života. On takový není. Každý, kdo této iluzi podlehne, zažije obyčejně na konci jeden velký životní krach.

To znamená, že máme usilovat a modlit se o poznání - nejen o vědomosti, o vzdělání, které nám poskytuje škola. Ty jsou pomůckou, ale nejsou nejpotřebnější pro víru. Jsou potřebné pro práci, pro získání schopnosti něco vykonat. Ale mají své hranice.

V dnešní kritické situaci, do které se dostalo - snad po prvé ve svých dějinách - celé lidstvo, hledejme, co nám tím chce Bůh sdělit, jak se máme chovat, jaké poznání nám chce dát. Ukazuje se, že celá technika a všechny technologické postupy nám najednou nejsou k pravému užitku. Všechno může jednou skončit a ukázat se zbytečným.

Vrací se nám s novou zřejmostí význam Ježíšových slov Martě: "Jen jedno je třeba..." (Lk 10,41) Objevujme v novém světle a s novou hloubkou smysl těchto slov.

K tomu, abychom to objevili a odhalili, je třeba, aby naše poznání srdcem bylo čisté a jasné, je třeba, aby bylo čisté a jasné i naše svědomí. Dbejme v tomto období pandemie na čistotu srdce, mysli a svědomí. A nezapomínejme, že s láskou přijaté utrpení a bolesti bezpečně očišťují zrak duše i srdce a jsou jistotou konečného vzkříšení.

Jsme dnes zavření ve svých pokojích a bytech a nevíme, jak a kdy to skončí, ani jak dlouho budeme muset snášet důsledky. Není to vždycky lehké a určitě nás ani lehké časy nečekají. Přijměme to jako zkoušku, kterou nám Pán sesílá, abychom si uvědomili, kdo je Stvořitel, odkud jsme přišli a kam směřujeme, co je pro nás skutečně důležité. Využijme tuto možnost a čas, který se nám nabízí. Je to vzácná příležitost více se přiblížit k Bohu a těsněji se přiblížit také ke svým bratřím a sestrám.

Nezapomínejme, že Kristus porazil hřích i smrt! Christos voskrese!

Modlí se a žehná

vladyka Ladislav Hučko
apoštolský exarcha

«З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть. І як прийшли на місце, що зветься Череп, там розп'яли його і злочинців, одного по правиці, і другого по лівиці. Ісус сказав: Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк. 23, 32-34).

Інколи ми думаємо, що вистачило б, якби Ісус це сказав сам собі в дусі і був би вислуханий. Але він висловив це вголос, зокрема, щоб нас повчити, і це повчання буде пронизувати цілу історію, щоб ми знали, як маємо ставитись до наших ворогів. Звичайно, що на момент розп'яття, ті, за кого він просив, не були його друзями.

Залишається відкритим питання, чи Ісус просив би прощення для тих, які розуміли, що чинять. Я переконаний, що така б ситуація не могла настати. Якби дійсно знали, що чинять, і було би їм зрозуміло, хто є той, кого розпинають, поводились би зовсім інакше. Але вони не знали... А це спричинив гріх, за відпущення якого Ісус молився і просив свого Небесного Отця, просив Його, щоб простив їм їхнє незнання.

Ми можемо запитати: яка була причина того, що вони не знали? Чому не знали? Що їм перешкоджало, щоб знати? Адже християнство є доступне не тільки для тих, хто вчені і освічені. Ісус прийшов не тільки для декотрих, але для всіх. Отже невіра основується на незнанні... а не знали, що чинять, тому що в тому їм перешкоджав гріх. Гріх їм затемнив розум. Але який гріх? Адже всі люди є грішні! Найважчим гріхом є свідома і добровільна брехня, з якої походять інші гріхи. Гріх Адама і Єви основується на брехні диявола. Вони тяжко згрішили, тому що йому більше повірили, ніж Богові. Кожен, хто бреше, стає його знаряддям, походить від диявола. Бо диявол є брехун і батько брехні (Ів. 8,44). Найбільше остерігаймося того, хто бреше. Минулі режими, які багато хто ще з нас пережив, ґрунтувалися на одному величезному обмані, якому піддалися мільйони людей. І сьогодні брехня видається як щось більш підходяще, природнє і насамперед, легше. І це є сталими ознаками брехні і обману. Ніколи не піддаваймося ілюзії легкого, непрацелюбного і безтурботного життя. Воно не є таким. Кожен, хто піддасться такій ілюзії, як правило, наприкінці переживе один великий життєвий крах.

Це означає, що ми маємо докладати зусиль і молитись про пізнання... не лише про знання, про освіту, яку здобувають у школах. Вони є посередниками, але не є найнеобхіднішими для віри. Їх потребуємо для роботи, для набуття здібностей щось виконувати. Але вони мають свої обмеження.

У сьогоднішній критичній ситуації, в яку, можливо, вперше за всю історію потрапило ціле людство, давайте подивимось, що Бог нам хоче цим сказати, як ми маємо себе поводити, яке розуміння нам хоче донести. Виявляється, що вся техніка та всі технологічні досягнення в один момент для нас можуть бути безкорисними. Все може в певний час закінчитись і виявитись зайвим.

В такому випадку, значення Ісусових слів до Марти: «... одного ж потрібно» (Лк. 10, 41), - повертаються до нас з новою ясністю. Зміст цих слів відкриваємо в новому світлі і з новим розумінням.

Для того, щоб ми це виявили і розкрили, необхідно, щоб пізнання нашого серця було чистим і ясним, щоб було чистим і ясним і наше сумління. В цьому періоді пандемії, піклуймося про чистоту серця, думки і сумління. І не забуваймо, що страждання і болесті прийняті з любов'ю, надійно очищують зір душі і серця, і є запорукою остаточного воскресіння.

Сьогодні ми зачинені у своїх кімнатах і помешканнях, і не знаємо, як і коли це закінчиться, і як довго понесемо від цього наслідки. Не завжди є легко і, звичайно, що нас не чекають легкі часи. Приймімо це як випробування, яке нам посилає Господь, щоб ми усвідомили, хто є такий Сотворитель, звідки ми прийшли і куди прямуємо, що для нас є справді важливим. Скористаймося цією можливістю і часом, які нам пропонуються. Це виняткова нагода приблизитись до Бога і ближче наблизитись до своїх братів і сестер.

Не забуваймо, що Христос подолав гріх і смерть! Христос воскрес!

Благословення Господнє на Вас!

З молитвою,

Владика Ладіслав Гучко, Апостольський Екзарх

Zpět