Pastýřský list 2022/Пастирське послання 2022
Při vánočních bohoslužbách zazněl pastýřský list otce biskupa Ladislava, který přinášíme v českém a ukrajinském jazyce.
Pastýřský list Vánoce 2022
Léta jsme si zvykali na to, že jiný obsah mají noviny, časopisy, televize, rozhlas sloužící veřejnosti (až na výjimky, které tuto diskrepanci ještě více zdůrazňují), a jiný je obsah kázání a obřadů i svátostí v katolických i nekatolických kostelích. Jsou jako dva odlišné světy, a to je pravda. Jsou to dva odlišné světy: jeden svět bez Boha, nebo i s Bohem, ale na okraji jeho zájmu, a druhý svět s Bohem jako centrem jeho života; jeden svět bez tradice, bez pokračování v dějinném postupu, svět bez duchovní minulosti, a druhý svět, který usiluje o navazování na vše dobré a pozitivní, co bylo předtím.
Vánoce, oslava příchodu Božího Syna na svět, se staly vyvrcholením celého dějinného vývoje a my žijeme v historické době pokračování vývoje lidského rodu. Lidský rod není samoúčelný, ale má svůj cíl a smysl. Je třeba ho jen dokázat odhalit a přijmout, ztotožnit se s ním, zařídit se v souladu s ním. Vše, co existuje, má nějaký účel a cíl. Nic není samoúčelné, proto se nesmí ničit nic, co slouží pro dobro lidí. Naším úkolem je odhalovat tento cíl, věřit tomu a přispět, aby se účel a cíl každého člověka i národa, jak ho Bůh dal, na světě naplnil.
Klaďme našim věřícím otázky, ale bez toho že bychom jim k tomu dávali hotové odpovědi. Lidé si zapamatují nejlépe to, na co sami přišli, i když to podléhá riziku, že si neodpovědí dobře... V tom nás může upokojit myšlenka, že ani v případě, že by dostali hotovou odpověď, by to lépe nedopadlo.
Žijeme v rozpolceném světě. Na jedné straně uznáváme, že Bůh je, že se o nás stará a my se k němu v těžkostech obracíme o pomoc, ale když Bůh od nás něco chce (skrze přikázání, prostřednictvím Církve...), odpovědět mu ihned souhlasně a z celého srdce je pro mnohé lidi velký problém a často se to popírá i násilím.
Když Ježíš řekl: "Ke každému, kdo se ke mně přizná před lidmi, i já se přiznám před svým Otcem v nebi; ale každého, kdo mě před lidmi zapře, zapřu i já před svým Otcem v nebi" (Mt 10,32), nemyslel to jen tak, jak to bylo zaznamenáno, protože jeho slova mají vždycky širší souvislosti. Ke Kristu se člověk přiznává nejen slovy, ale především skutky; a tu se nemyslí jen nějaké vnější, ale i vnitřní skutky, vnitřní pohnutky, které nás řídí, které řídí naše myšlení, city a skutky. Protože i dobrý skutek může být vykonán z lásky, pro dobro bližního, a může být vykonán, abych něco získal, abych se mohl pochválit, nebo i jen ze strachu a podobně.
Uvědomme si, že když dva dělají navenek to samé, nemusí to být to samé, záleží na čistotě a dobrotě úmyslu. A úmysl si obnovme v dnešní době vánoční, aby byl vždycky čistý, laskavý, pro dobro nejen jednotlivců, ale i skupin, národů a celé Církve.
Matka Boží ať nás v tom posiluje a pomáhá. Boží Syn ať nám všem žehná.
+ Ladislav Hučko, biskup-apoštolský exarcha
Пастирське послання на Різдво Христове 2022
Роками ми звикали до того, що
газети, журнали, телебачення, радіо мають один зміст (за винятком тих, які ще
більше підкреслюють цю невідповідність), а проповіді, обряди і таїнства в католицьких і некатолицьких храмах мають інший
зміст. Вони як два різних світи, і це правда. Це два різні світи: один світ без
Бога або навіть з Богом, але на межі його інтересів, а інший світ, в центрі
якого є Бог; один світ без традицій, без продовження історичного прогресу, світ
без духовного минулого, а інший світ, той який намагається будувати на всьому доброму і позитивному, що було раніше.
Різдво, свято приходу Божого Сина у світ, стало кульмінацією всього історичного розвитку, а ми живемо в історичному періоді продовження розвитку людського роду. Людський рід не є самоціллю, він має свою мету та сенс. Потрібно лише вміти це віднайти і прийняти, ототожнитися з цим, влаштувати себе відповідно до цього. Все, що існує, має призначення і мету. Ніщо не є самоціллю, тому ніщо не можна знищити, що служить для добра людей. Наше завдання - віднайти цю мету, повірити в неї і сприяти тому, щоб призначення і ціль кожної людини і народу, які дав Бог, сповнилися у світі.
Ставмо запитання нашим віруючим, але не даючи їм готових відповідей. Люди найкраще запам'ятовують те, що вони самі усвідомили (збагнули), навіть якщо це піддається ризику, що не зуміють собі відповісти добре... У цьому нас може заспокоїти думка, що навіть якби їм дали готову відповідь, це не було б кращим.
Ми живемо в розділеному світі. З одного боку, ми визнаємо, що Бог є, що Він піклується про нас, і ми звертаємося до Нього по допомогу в труднощах, але коли Бог чогось хоче від нас (через заповіді, через Церкву...), відповісти йому відразу ствердно і щиро є для багатьох людей великою проблемою, і часто це заперечується навіть силоміць.
Коли Ісус сказав: «Кожного, хто визнає Мене перед людьми, того й Я визнаю перед Своїм Отцем, що на небі; а хто відречеться Мене перед людьми, від того відречусь і Я перед Отцем Моїм, що на небі» (Мт 10, 32), Він не міркував просто так, як це було записано, бо його слова завжди мають більш ширший контекст. Людина визнає Христа не тільки словами, але передусім вчинками; і тут маються на увазі не тільки якісь зовнішні, а й внутрішні вчинки, внутрішні зусилля, які керують нами, які керують нашим мисленням, почуттями та ділами. Бо навіть і добру справу можна зробити з любові, для добра ближнього, а можна зробити, щоб щось отримати, щоб можна було похвалитися, а то й просто зі страху тощо.
Давайте усвідомимо, що коли двоє зовні роблять те саме, воно може бути не тим самим, бо воно залежить від чистоти та доброти наміру. У теперішньому Різдвяному часі відновімо наші наміри, щоб вони були завжди чистими, добрими, для добра не лише окремих людей, але й груп, народів і всієї Церкви.
Пресвята Богородиця нехай нас у цьому підтримує і допомагає. Син Божий нехай усіх нас благословить.
+ Ладіслав Гучко, Єпископ -
Апостольський Екзарх