Пастирське послання на Різдво Христове 2021

Ми живемо в період невизначеності, коли поширюються різноманітні теорії про походження та поширення хвороби, інфекції і, зокрема, в Європі щодня гинуть сотні людей, а ми виглядаємо наляканими, але на цьому все. Переважно ми чекаємо на те, як воно буде розвиватися, і сподіваємося, що це нас не торкнеться.

Таке пасивне очікування немає нічого спільного з християнською позицією. Потрібно шукати і знаходити сенс у тому, що відбувається. Тому що, коли ми віримо (як це є насправді), що усім керує Бог, і Він все знає, але Він також залишає і нас, людей, діяти згідно з нашими переконаннями, віруючими чи невіруючими, і таким чином від нас, християн, вимагає активну позицію до всього, що відбувається. У чому полягає активний підхід? Ми вже звикли в громадському житті нехтувати втручанням Бога в історію, і все бачимо лише як результат людської діяльності, волі та різноманітних зовнішніх еволюційних процесів. Але це не так. Бо якщо би ми дотримувались такого переконання, то нам би вже не було ради. Оскільки Бог поважає людську волю, Він не хоче втручатися в неї. Він втручається лише для того, щоб просвітити людський розум, щоб було розуміння, що потрібно робити, але вже від людини залежить, чи вона це прийме, вчинить згідно того, чи ні. А потім, в умовах людського життя, створює можливості, які людина може обрати, або відкинути.

Відповідальність людини є дуже велика, але і Божа допомога є завжди близько неї, тільки треба це побачити і нею скористатись. Вона постає перед свобідним вибором, чи цим скористається чи ні. Прийняття рішення слідувати Божим заповідям чи ні - це завдання і виклик людини протягом усієї історії людства. Перехідним мостом між Божою волею і людською волею є молитва. Через побожну і щиру молитву, поєднанням Божої волі і людської волі, до нас входить світло Божої істини. Коли людина «упокорюється» і починає щиро просити у Бога світла, отримує його, довідується, яке має прийняти рішення. Після того, вона також повинна попросити мужності та сили для його втілення. Недостатньо лише зрозуміти, що робити, але і як, яким способом це робити. Часто добрі наміри зазнають краху, тому що людина хоче зробити це сама, без надприродної допомоги, на яку не вистачає сміливості покластися.

Святіший Отець Франциск нас закликає, щоб повчання, які супроводжують сьогоднішнє повсякденне життя, не закінчувалися лишень якимось сухим твердженням, що пандемія не завершилася, а отже, не закінчуються для багатьох страждання, а для світу криза. У той час як багато оплакують своїх загиблих, і ми помалу зміцнюємо своє здоров'я, поволі наш хворий світ теж оздоровлюється. Святіший Отець Франциск спонукає нас, щоб ми навзаєм інфікували наші серця любов'ю та надією, бо Ісус народився, щоб викупити нас. Воскреслий Господь входить до кімнати, і навіть тоді, коли двері є замкнені, Він входить посеред членів закритої громади, яка є збентежена і сповнена страху.

Віруючі всіх поколінь завжди прибігали до Матері Божої Неустанної Помочі, Матері Церкви, яка знає, що ми потребуємо, і може це випросити у свого Сина. Однак це також має підкріплюватися нашим свідченням покірного життя, яке забезпечує те, що Його рішення, Його благодаті, які нам дає, будуть правильно та ефективно використані.

Нам потрібно усвідомити, що народження Спасителя, яке ми сьогодні святкуємо, є початковою точкою всієї історії спасіння, яка далі триває аж до воскресіння, яка стає не кінцевою точкою історії, але наступною відправною точкою нашого життя, справжнім початком.

Христос рождається!

Благословення Господнє на Вас!

+ Монс. Ладіслав Гучко
єпископ - апостольський екзарх

Zpět