Пастирське послання на Різдво Христове 2022
Роками ми звикали до того, що
газети, журнали, телебачення, радіо мають один зміст (за винятком тих, які ще
більше підкреслюють цю невідповідність), а проповіді, обряди і таїнства в католицьких і некатолицьких храмах мають інший
зміст. Вони як два різних світи, і це правда. Це два різні світи: один світ без
Бога або навіть з Богом, але на межі його інтересів, а інший світ, в центрі
якого є Бог; один світ без традицій, без продовження історичного прогресу, світ
без духовного минулого, а інший світ, той який намагається будувати на всьому доброму і позитивному, що було раніше.
Різдво, свято приходу Божого Сина у світ, стало кульмінацією всього історичного розвитку, а ми живемо в історичному періоді продовження розвитку людського роду. Людський рід не є самоціллю, він має свою мету та сенс. Потрібно лише вміти це віднайти і прийняти, ототожнитися з цим, влаштувати себе відповідно до цього. Все, що існує, має призначення і мету. Ніщо не є самоціллю, тому ніщо не можна знищити, що служить для добра людей. Наше завдання - віднайти цю мету, повірити в неї і сприяти тому, щоб призначення і ціль кожної людини і народу, які дав Бог, сповнилися у світі.
Ставмо запитання нашим віруючим, але не даючи їм готових відповідей. Люди найкраще запам'ятовують те, що вони самі усвідомили (збагнули), навіть якщо це піддається ризику, що не зуміють собі відповісти добре... У цьому нас може заспокоїти думка, що навіть якби їм дали готову відповідь, це не було б кращим.
Ми живемо в розділеному світі. З одного боку, ми визнаємо, що Бог є, що Він піклується про нас, і ми звертаємося до Нього по допомогу в труднощах, але коли Бог чогось хоче від нас (через заповіді, через Церкву...), відповісти йому відразу ствердно і щиро є для багатьох людей великою проблемою, і часто це заперечується навіть силоміць.
Коли Ісус сказав: «Кожного, хто визнає Мене перед людьми, того й Я визнаю перед Своїм Отцем, що на небі; а хто відречеться Мене перед людьми, від того відречусь і Я перед Отцем Моїм, що на небі» (Мт 10, 32), Він не міркував просто так, як це було записано, бо його слова завжди мають більш ширший контекст. Людина визнає Христа не тільки словами, але передусім вчинками; і тут маються на увазі не тільки якісь зовнішні, а й внутрішні вчинки, внутрішні зусилля, які керують нами, які керують нашим мисленням, почуттями та ділами. Бо навіть і добру справу можна зробити з любові, для добра ближнього, а можна зробити, щоб щось отримати, щоб можна було похвалитися, а то й просто зі страху тощо.
Давайте усвідомимо, що коли двоє зовні роблять те саме, воно може бути не тим самим, бо воно залежить від чистоти та доброти наміру. У теперішньому Різдвяному часі відновімо наші наміри, щоб вони були завжди чистими, добрими, для добра не лише окремих людей, але й груп, народів і всієї Церкви.
Пресвята Богородиця нехай нас у цьому підтримує і допомагає. Син Божий нехай усіх нас благословить.
+ Ладіслав Гучко, Єпископ - Апостольський Екзарх